Viacheslav
Poliakov

Перед вами кілька брудних сірих фотографій котрі фіксують повільне відмирання УРСР. Дивного топоніма, що існує в моєму свідоцтві про народження, але відсутній (витіснений?) в розмовній мові. Я ніколи не чув, щоб хтось казав що народився в УРСР, хоча моє покоління народилось саме там.

Книга включає в себе блякле, вигоріле і перефарбоване. Набір випадкових фотографій, знятих мною в різний час за різних приводів. Їх обʼєднують теми освоєння радянської руїни порадянськими людьми та життя на тлі занедбаної монументальної пропаганди, сілікатна цегла та пінобетон. Саме цей СССіРий пейзаж супроводжує початок війни в 2014.

В Херсоні можна побачити, як притаманна всій Україні традиція забілювання (старго, проблемного, поруйнованого) візуально доповнює природні процеси вигорання на сонці та припадання степовим пилом. І як сіра радянська архітектура, механічно імпортована з півночі, співіснує з південною природою і традицією.

1.

Є сімейна легенда, що ім‘я (Вʼячеслав) мені придумав дід. Він служив строкову службу на флоті, і з того часу мав сантимент до кораблів. Близько дня мого народження по телевізору транслювали морський парад на честь дня флоту, де попереду йшов крейсер «Слава».
В кінця 90-х він був переіменований в крейсер «Москва», той самий «русскій корабль».

2.

Якось дитиною я знайшов у діда в гаражі невмілий олійний портрет, такий, як роблять студенти, коли вперше пробують олію. Брудний і завалений іржавим залізом. Я вже ходив в художню школу і “розумівся” на портретах, тому запропонував його викинути. Дід категорично забороняв, але не пояснював причину. За кілька днів зінався — “бо то Бандера”.

"The dawn of madness on the horizon of the Renaissance is first perceptible in the decay of Gothic symbolism; as if that world, whose network of spiritual meanings was so close-knit, had begun to unravel, showing faces whose meaning was no longer clear except in the forms of madness. The Gothic forms persist for a time, but little by little they grow silent, cease to speak, to remind, to teach anything but their own fantastic presence, transcending all possible language (though still familiar to the eye). Freed from wisdom and from the teaching that organized it, the image begins to gravitate about its own madness.

Michel Foucault. Madness and Civilization A History of Insanity in the Age of Reason.

Я не можу дозняти і зібрати цю серію як ціле і цінне з 2016 року. Але, не можу і викинути кожен з цих знімків, наче роблення фотографії навічно забовʼязує тебе перед нею.

З російським вторгненням 2022-го все це тихе вигорання совка на сонці було здалось мені зовсім застарілим. Не в тому сенсі, що УРСР зникла з вулиць: вона була ампутований з моїх думок.

Дивно, але саме це дозволило відсторонитись і спробувати зібрати старі знімки докупи.